П’ять прем’єр сучасних гітів українського та данського кіно. Куратори фестивалю обрали для програми дві стрічки, які найкраще дають уявлення про стан данського кінематографа. З іншого боку, команда кінокритиків з Нідерландів обрала три фільми, що відображають український кінопроцес, із його жанровими та авторськими пошуками.
Данська сторона представлена членкинями Данської асоціації кінокритиків: Нанною Франк Расмуссен, Марією Монсон, а також Матільде Йоганне Крістіансен.
Українське поетичне кіно – це одночасно школа, нова хвиля та ціла традиція, яка бере початок від фільмів Олександра Довженка. Його розквіт прийшовся на 60-ті роки, коли українське поетичне було опозицією московському урбаністичному реалізму. Потім воно було заборонене, а за часів незалежності стало національним священним спадком, якому важко було віднайти місце в новій кінематографічній реальності. Разом із тим у поетичного кіно в новітній Україні залишалися й залишаються послідовники, які показували можливість його еволюції. За нових часів це кіно все також може нести політичну складову («Голод 33», «Молитва за Гетьмана Мазепу»), звертатися до історії («Мамай»), відкривати нові території та показувати взаємодію й співіснування людини й природи («Вулкан», «Коли падають дерева», «Памфір»). Водночас, як і канонічні фільми даної традиції, ці стрічки, створені за часів незалежності, не забувають про образність та поетичність і поступово стають в один ряд із фільмами своїх попередників.
Міжнародна секція традиційно поєднує свіжі гіти з найбільших світових кінофестивалів. Перші чотири стрічки, які ввійшли в добірку, були відібрані з програм Канн і Берлінале. А решту ми оголосимо незабаром!