— Офіційна програма, Берлінський міжнародний кінофестиваль, 2002

Іван Мазепа мирно покоїться у труні, але навіть цим лякає переможця Полтавської битви, російського володаря Пєтра I. Розлючений, на межі божевілля, цар з’являється біля поховання, налаштований знищити усі залишки пам’яти про українського гетьмана. Але Мазепа повстає з могили й переказує ворогу історію власного життя.

Останній фільм Юрія Іллєнка з перших кадрів перетворюється на метакоментар до самого себе. Барокова багатозначність, поетичність кінотрадиції 1960-70-х, з якої вийшов Іллєнко, в умовах нової Руїни обертається глузливим вертепом, де болісні історичні міркування автора губляться в кемповій екранній феєрії, а наївно постмодерністський сценарій (що спочатку мав назву «Ненаситець») несподівано – либонь, навіть для автора – обертається не в жарт радикальним мистецьким

Текст надано Довженко-Центром