Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080
Jeanne Dielman, 23, Quai du Commerce, 1080 Bruxelles
Країна: Бельгія, Франція Рік: 1975 Хронометраж: 201 хв. Жанр: Драма Режисер: Шанталь Акерман («Диван у Нью-Йорку», «Я, ти, він, вона») У ролях: Дельфін Сейріґ («Скромна чарівність буржуазії»), Ян Декорте, Анрі Сторк, Жак Доніоль-Валькроз, Ів Бікаль Мова: французька з ураїнськими субтитрами


— Офіційна програма «Двотижневик режисерів», Каннський кінофестиваль, 1975

— Офіційна програма, Міжнародний кінофестиваль у Локарно, 1975

— Офіційна програма, Венеційський міжнародний кінофестиваль, 1975

— Офіційна програма, Міжнародний кінофестиваль у Торонто, 1976


Найкращий фільм усіх часів за версією журналу Британського кіноінституту Sight and Sound, один із найкращих фільмів за версією BBC, TimeOut, Variety та користувачів Letterboxd.

Жанна – овдовіла жінка середнього віку, яка дотримується бездоганного розпорядку: готує, прибирає, робить покупки. Поки син у школі, вона потайки надає у своїй квартирі сексуальні послуги, щоб зводити кінці з кінцями. Але коли у звичному ритуалі з'являється найменша тріщина, ретельно вибудований світ Жанна починає розсипатися – повільно, непомітно, невідворотно.


Раз на 10 років британський журнал Sight and Sound проводить величезне опитування критиків, критикинь, режисерів та режисерок, щоб визначити 100 найкращих фільмів усіх часів. За результатами опитування 2022 року рейтинг вперше очолила стрічка «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080», позначивши великий злам в ієрархіях кіно. Зафільмована 50 років тому 24-річною бельгійкою єврейського походження Шанталь Акерман як своєрідний протест проти «ієрархій образів», що домінують в кіно, це радикальне висловлювання тривалістю у 201 хвилину тепер саме очолило чи не найвпливовіший ієрархічний список світового кіно. 

Це не просто знаменитий фільм. Він унікальний в історії кіно, не говорячи вже про фільмографію самої Акерман, оскільки може існувати лише в одиничному екземплярі – його не можна й навіть не має сенсу повторювати. Це високоструктуроване кіно, що вимагає зовсім інших глядацьких навичок, ніж зазвичай вимагає від нас кіно. При їх застосуванні три дні та дві ночі брюссельської домогосподарки та «проститутки» у виконанні Дельфін Сейріґ перетворюються з фільму, де, за розповсюдженим висловом «нічого не відбувається», на дивовижний за насиченістю досвід.


— куратор фестивалю Сергій Ксаверов