«Менді» живе у реальності жанрових стрічок 70-80-х років з їх неодмінною фінальною зустріччю розпухлих чоловічих его, які мірялись у вирішальному двобої розміром знарядь вбивства. Психотропний горор Паноса Косматоса – диверсія проти тиранії досконалості сучасного кіно, яка перетворює унікальність глядацького експіріенсу на набір зі швидкорозчинних характеристик якості продукту. Горор – майже остання гавань кіно, де фантазія ще захищена від вбивчих смерчів реалізму. Може, саме тому «Менді» цього року став сенсацією, де б він не з’явився, – від Санденсу до Канн. Сергій Ксаверов