— Міжнародний кінофорум у Ризі «Арсенал», 1994

— Програма «Одеські незалежні: Вільне кіно 1990-х», Одеський міжнародний кінофестиваль, 2020

Головний герой — відомий літератор, якого всі вважають за генія. Проте за маскою завжди задумливого й усміхненого обличчя приховується нещасливець зі своїми демонами, страхами, творчими муками, постійним пізнанням себе й навколишнього світу, вічний чужинець, приречений на самотність серед людей, який відчуває себе інакшим. 

Дебютний фільм Сергія Рахманіна, одного з найбільш самобутніх режисерів, які працювали в 1990-х на Одеській кіностудії. Вільна екранізація щоденникових записів Франца Кафки. Розпочавши свою творчу біографію як театральний режисер, наприкінці 1970-х Рахманін доволі тісно спілкувався з Андрєєм Тарковським і став на певний час одним із його найбільш відданих послідовників. Тож не дивно, що дебютній стрічці Рахманіна, як і кінематографу Тарковського, притаманний неквапливий ритм, монохромність, чисельні алюзії до живопису й екзистенційні пошуки місця людини у сучасному світі. Особлива поетичність Рахманіна, однак більш спрямована до готичного та містичного.

Текст надано Довженко-Центром