Показ о 19:00 відбудеться за участі команди фільму

— Приз ФІПРЕССІ, Роттердамський МКФ, 2023

— Найкращий фільм — Вільнюський міжнародний кінофестиваль Kino Pavasaris, 2023

Україна, 1996 рік. За 5 місяців до мораторію на смертну кару двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують убивство свого колеги. Колись давно вони обидва були закохані у вдову загиблого. Занурені в заплутану справу й давно забуті спогади, вони створюють майбутнє, в якому мають жити їхні діти, успадкувавши нереалізовані прагнення батьків.

Кінокритик Мілош Стельмах про фільм:

Дія фільму відбувається в середині 90-х років, у (пост)трансформаційний період. Сюжет «Ля Палісіади» вибудовується навколо розслідування вбивства, яке ведуть слідчий і судовий психіатр. Дебют Філіпа Сотниченка, розказаний у такий спосіб, виглядає як будь-яка інша кримінальна історія, але насправді це дуже далеко від правди. Насправді цей фільм – стилістичний експеримент, під час якого можна перенестися в хаотичні 90-ті та забути, що ви дивитеся художній, а не документальний фільм, оскільки тремтяча ручна камера чудово імітує візуальну текстуру відеоматеріалів цього періоду, таких як відтворення місця злочину, телевізійні репортажі, домашнє відео тощо. Ця автентичність народжується як з вибору художніх засобів, детальних декорацій і костюмів, так і з використовуваного обладнання, включно з вінтажними відеокамерами та останніми касетами ранньої пострадянської епохи. Але фільм не є лише дивовижним відтворенням похмурого минулого, настільки недавнього, що режисер, який народився у 1989 році, ледь пам’ятає його. У першу чергу «Ла Палісіада» (беззмістовна назва в дусі «Аврори», «Сіераневади» чи «Мальмкрога» Крісті Пую) говорить про смертну кару, яка зрештою була скасована державою в 1996 році. Фільм підіймає питання про насильство з боку держави у жорстокі часи трансформації – питання, яке є актуальним, як ніколи.