— «Золота пальмова гілка», Каннський кінофестиваль, 2022

Пара супермоделей вирушає у розкішний морський круїз за участі надбагатих та впливових людей. Після кораблетрощі розпещені пасажири судна потрапляють на безлюдний острів. Тут з’ясовується, що ловити рибу й загалом давати собі раду без грошей вміє тільки прибиральниця.

Англійська з українськими субтитрами.

Кураторка фестивалю Дарія Бадьйор:

«Трикутник смутку» Рубена Естлунда продовжує сатиричну лінію, розквіт якої ми бачили у його ж «Квадраті». Примітно, що за обидва фільми Естлунд отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, а це означає, що ця сатира знайшла свою цільову аудиторію, ареал проживання якої, зокрема знаходиться на Лазурному узбережжі.

Натовп заможних людей пливе фешенебельним лайнером у відпустку невідомо від чого. На борту – аристократи, продавці зброї, інстаграм-інфлюенсери та східноєвропейський олігарх. Капітан корабля — стомлений марксист у запої. Катастрофа рівня «Титаніку» — питання часу. Надто лобова метафора про сучасний світ? У світі, де все ділиться на те, що збирає лайки, і те, що не збирає, інтонація, обрана Естлундом, — найвлучніша з можливих. «Трикутник смутку» можна нарізати на меми, гіфки для твіттеру і каруселі для інстаграму, і при цьому фільм не постраждає: його мішень — консюмеризм, його зброя — нищівний сарказм.