— Приз журі, Каннський кінофестиваль, 1998

— Номінація за Найкращий фільм не англійською мовою, Премія BAFTA, 2000

— Номінація за Найкращий іншомовний фільм, «Золотий глобус», 1999

Перший фільм, знятий за правилами маніфесту «Догма 95».

У шикарному заміському маєтку планується гостина. Батько великого сімейства відзначає ювілей, і на свято з'їхалися діти та родичі. Накритий дивовижний стіл, відкорковані вишукані вина. Не вистачає лиш однієї з дочок ювіляра, що наклала на себе руки за таємничих обставин. Свято починається. Старший син виголошує перший тост. Ніхто не підозрює, що гостям належить почути шокуючу правду…

Данська, німецька, англійська з українськими та англійськими субтитрами.

Кураторка фестивалю Анна Дацюк:

Свято» Томаса Вінтерберга — унікальний приклад успішного використання постулатів маніфесту «Догма 95», які дуже влучно працюють на історію. Ручна камера, природне освітлення, жодних симуляцій, 35-мм плівка. Серед правил цієї течії радикального реалізму зокрема йдеться про заборону створювати жанрове кіно, однак «Свято» у своєму жанрі очевидне — це справжній психологічний трилер, візуалізований кошмар примарної сімейної ідилії та дуже непростий глядацький досвід для будь-якого емпата. Цей фільм культивує клаустрофобні почуття, тримає вас за плечі на відстані витягнутої руки і дає вдихнути на повні груди лише на декількох загальних планах. Блукаючий об'єктив не закріпленої камери робить з маєтку, у якому розгортається сюжет, лабіринт, де гості свята, як піддослідні миші, нишпорять у пошуках порятунку. Ця історія цілком могла би бути розіграна статично у дусі брехтівського театру, але документалістська динаміка та безжальна викривальність деяких сцен робить «Свято» непересічним кінодосвідом.