– Найкраща акторка, Премія «Сезар», 1986

– Золотий лев, Приз ФІПРЕССІ, Приз ОСІС, Венеційський кінофестиваль, 1985

Наймит із ферми знаходить у канаві труп замерзлої жінки зі скуйовдженим волоссям, в зношеній шкіряній куртці та брудних джинсах. Це була Мона, затята незалежна бурлака, чиї останні тижні відтворюються в спогадах тих, хто зустрівся їй на шляху. Незабаром стає зрозуміло, що особливо ніхто її й не знав.

Французька, арабська, англійська з українськими та англійськими субтитрами.

Кураторка фестивалю Анна Дацюк:

Після тривалої перерви в 1985 році Аньєс Варда повертається до ігрового кіно, затягуючи туди чимало документальної матерії. Варда це робить методично, зберігаючи вірність власним принципам (за що кіномани її любитимуть вічно). Режисерка розповідає історію відкинутої суспільством Мони та робить це у напівдокументальному, ретроспективному стилі, на стику вигадки та правди, експерименту та традиційної фабульної історії. Вірогідно, це найсміливіша робота постановниці, а її Мона – печальне та радикальне уособлення самої Аньєс, що по всяк час шукала вихід із замкнутого кола патріархальної кіносистеми. Її Мона здійснила особисту революцію, вирушивши в одісею саморуйнування. А сама Варда з цікавістю антрополога прийшла розповісти цю історію крізь призму соціуму.