Вийшовши з в'язниці, сорокарічний безхатченко пограбував на вокзалі людину і разом з грошима викрав паспорт. Зрозумівши, що він пограбував свого друга дитинства, чоловік вирішив повернути вкрадене. Відбулася нічна бесіда волоцюги із заможним чиновником. Нахлинули спогади майже тридцятирічної давності. Фільм оповідає про те, чому ж розійшлися їхні шляхи. Куратор фестивалю Станіслав Битюцький : Важливий референс до фільму Нарімана Алієва «Додому», майстром якого в Інституті екранних мистецтв якраз і був режисер Олег Фіалко. Не випадково в цих фільмах можна відшукати певні паралелі. Окрім цього, «Бич Божий» – це ще й історія країни, яка ніби завмерла в очікуванні, а люди якої опинилися на роздоріжжі між втраченим минулим і туманним майбутнім. І разом з тим портрет епохи, де перед кожним, з одного боку, замайоріла несподівана свобода, а з іншого повна невизначеність. Таким чином, як і багато режисерів, що фільмували в кінці 80-х – на початку 90-х, Олег Фіалко створив досить особисте кіно, де за розмовами двох головних героїв (вокзального злодія та успішного чиновника) можна легко побачити сумління та думки кожної людини тієї неспокійної доби.