— Премії «Оскар» за Найкращу акторку в головній ролі, Найкращу акторку в другорядній ролі, Найкращий оригінальний сценарій, 1994

Середина 19 століття. Німа Ада разом із маленькою дочкою та обожнюваним піаніно переїздить із рідної Шотландії до Нової Зеландії. Тут на неї чекає майбутній чоловік Стюарт. Він відмовляється доставити піаніно до будинку, і воно лишається покинутим на березі. Інструмент забирає до себе їхній сусід. Жінка може повернути піаніно собі за умови, що навчить сусіда музиці. Однак ці уроки заводять нових знайомих у безодню фатальних пристрастей.

Англійська, британська жестова мова, маорі з українськими та англійськими субтитрами.

Куратор фестивалю Сергій Ксаверов: 

Напевно, не існує жодного фільму за останні 60 років, дія якого відбувалася б у XIX столітті на землях Австралії або Нової Зеландії та яка б виглядала правильною вікторіанською історією. «Піаніно» не є виключенням, й справа не в Гарві Кейтелі з татуюванням на обличчі чи велетенській кількості вогкого бруду та моторошно несхожих на європейські лісах. Стрічка Джейн Кемпіон починається з точки, яка не існувала у вікторіанській літературі взагалі. Її героїню, жінку з селективним мутизмом з Глазго, продає батько та відсилає як пакунок до свого майбутнього чоловіка, який живе в Новій Зеландії. Останній забирає її, залишену з донькою на океанському пляжі разом з речами, але крім її піаніно. Бо, на думку практичного англосакса, річ надто важка та користі не має. Для нього.

Джейн Кемпіон та початок її кар'єри від «Солоденької» до «Піаніно» — початок тектонічного процесу перетворення режисерок від «шанованих гостей» до повноправних учасниць в кіноіндустрії загалом. Хоча Аньєс Варда та Маргарете фон Тротта вже перемагали на Венеційському кінофестивалі, гламур Канн та золото її головної нагороди сліпить очі найсильніше. Хоча Пенні Маршалл та Емі Хекерлінг вже зняли великі гіти в Голлівуді, артгаузний новозеландський фільм Кемпіон заробив понад 100 мільйонів у світовому прокаті. І хоча Кемпіон ніколи не була такою культовою та радикальною, як та ж Шанталь Акерман, вона безперечно є однією з великих матерів процесу демаргіналізації жінок в кіно.