Коли я вперше подивився фільми турецького режисера Нурі Більге Джейлана, то був вражений, наскільки близькі за духом його картини для мене. Я ніколи не асоціював себе з українським або пострадянським кінематографом. А в фільмах Джейлана зустрів певне відображення реальності, в якій я ріс, і яка шалено дорога для мене. І справа не в тому, що у кримських татар і турків спільна релігія, або наші мови мають спільне тюркське коріння. Напевно, я можу це сформулювати як спільні цінності і схожий менталітет. Фільм «Відчуження» є референсом мого життя, коли з невеликого кримського села я приїхав у велике місто в пошуках світлого майбутнього. Поневіряння засніженими вулицями, нерозділене кохання, наївність і почуття, що ти тут чужий, мені напрочуд знайомі. І це почуття гідності, яке не дозволяло мені кинути все і повернутися додому.